Запис перший

Те, що вдалося відновити з карти пам'яті пошарпаного диктофона, знайденого поблизу вулиці Курчатова, м. Прип'ять: [/Без дати/] [ - Це Оді. Той, що Одіссей. Той, що сраний провідник... Щоб мене..! Голова розколюється...Я ж відчував що не варто лізти тим шляхом! Нарвалися на засідку. Я бачив на власні очі як усі...ай! Усіх перебили! Тільки от я чомусь досі живий... Без КПК, хрін зна де, у якійсь клітці. Темно, сука. Усе забрали, тільки не знайшли диктофон. Сильно мені він допоможе?.. Я думав, фанатики не беруть полонених.] [Три дні без води і їжі. Гниди...краще б просто прибили...Хтось іде, кінець запису!] [Вона сказала називати її "сестрою". Дала попити води. Сказала, що я просто хворий, але вона мене вилікує...сил не було послати її до бісової матері! Ще й ця маска... Принаймні, можливо я - перший, хто зміг поговорити з монолітівцем і не здох.] [Вона каже...лише крізь біль бездушні можуть побачити світло Його...я не знаю, скільки я вже тут...Краще б прибили. Господи, хай вона мене пристрелить! Я більше не можу це терпіти...] [Вона не хоче аби я говорив правильні речі. Вона хоче аби я вірив у них. Я читав ту срану молитву 10 разів..."Так він сказав, і всміхнулась Каліпсо, в богинях пресвітла"...ахаха] [/Нерозбірливо. Запис триває 3:13 хв/] [Нехай це зупиниться...я хочу додому...мамо...] [/Файл пошкоджено/]