Сліпий пес

Звичайний представник фауни Зони. Зграї цих собак можна зустріти скрізь, крім абсолютно згубних місць. Тварини непогано розпізнають і оминають аномалії, радіацію та інші невидимі небезпеки, якими наповнена Зона. Добре стрибають. Зір і, в багатьох випадках, слух повністю втрачені, зате з'явився імунітет до радіації і розвинулося поки не вивчене повністю нове «почуття», свого роду телепатичний зір, що дозволяє псам відчувати поживу або небезпеку буквально крізь стіни. Є достовірні відомості, що в предках сліпих псів значилися генетично змінені породисті пси, вирощені в лабораторіях Зони. Втім, будь-яку тварюку Зони можна списати на результати «експериментів» Сліпі собаки живуть загалом зграями, які можуть перевищувати дюжину особин. Яскраво вираженого ватажка у них немає, за винятком випадків, коли групою керує псевдособака. Межі території зграї дуже розпливчасті, сама територія може часто змінюватися — загалом, сліпі пси ведуть напів кочовий спосіб життя. Полюють вони на все, що можуть завалити та з'їсти. Полювання проходить вельми скоординовано, всією зграєю. Пси оточують жертву і нападають з усіх боків. Однак якщо жертва явно сильніше, вони можуть відступити. Поодинці полохливі, тому віддадуть перевагу втекти подалі від супротивника. Сліпі пси охоче нападуть на всіх, хто дрібніше за них, наприклад, на тушканів. Погано озброєному сталкеру слід обходити зграї по широкій дузі, пересуватися пагорбами, високими руїнами — щоб вчасно помітити скупчення псів. У ближньому бою, втім, собака не являє собою особливої ​​проблеми. Дві-три кулі чи заряд великого дробу (а ще краще — коротка черга ) — смертельні для сліпого пса. Головне — ухилятися від нього і його товаришів по зграї. Сліпі собаки — одні з найслабших мутантів Зони. Навіть у дуже великій зграї не становлять небезпеки для досвідченого мисливця. Так само як і псевдособаки, вони полюбляють атакувати з наскоку, прагнучи задавити жертву кількістю, а якщо не виходить, то вони починають кружляти навколо цілі, кидаючись на неї з усіх боків. Слід пам'ятати, що атакуючи ворога вони, як і псевдособаки, високо підстрибують, роззявляючи пащу, при цьому втрачаючи можливості керувати польотом, що за належної спритності дозволяє не тільки легко ухилитися від зубів, але ще і вбити на місці знахабнілого звіра.