Запис перший

Технарь прийшов у Зону геть зеленим. Усякого понаслухався на Великій землі, та й вирішив — пригод на дупу бракує. Десь у 2012-му, коли вояки вирішили суєту навести, він уперше ступив до Зони. Зустріли за всіма традиціями: волаючий гучномовець на КПП, прожектори та пальба в спину. Йшли вони з провідником через Південний КПП. Той гроші просив — мовляв, є своя людина, пропустить. Технареві це не сподобалося — ледве на берці нашкріб , а тут ще платити. Вирішили вночі через паркан. Технар у батька штик-ніж позичив і давай дріт різати. Хвилин десять возилися. І тут під носом чи то щури, чи тушкани почали стрибати. Провідник — геній — давай по них із пістолета гатити. Сирена як заверещить — Технар в ахуї дьору куди очі дивляться, провідник за ним. Так і добігли до Села новачків. Сидорович, побачивши рюкзак Технаря , аж ошалів: «Яким нахрін чином ти ще токарний верстат туди не запхав?». Позивний отримав тижні через три. Викликає його Сидор: у вояків механік запропастився, а обладнання та поліпшення до комбезів уже привезли. Ніхто не знав, шо куди тулити. Пішов Технарь на КПП. Посидів, репу почухав: «Дайте добу, ковбаси та пива нефільтрованого — зроблю все». Дали ковбасу, сухпаї та воду. Добу в майстерні сидів, крутив-вертів, але все до купи зібрав. Думаєте, вояки зупинилися? Та пфф. Пів арсеналу приволокли — стволи передивитися. Технарь виставив умови: за кожен  ствол — аптечку й сухпай, а здохлий забирає собі. Вояки приохрініли, але зійшлися на п'яти аптечках, п'яти сухпаях і одному вбитому стволі. Коли заходили перевірити, питали тільки: «Технік, ну шо там?». Отак і прилипло. У підсумку вичепив собі кволенький АКС-74У без набоїв. Перед цим ще добряче натирив мастила та пару пеналів для калашів. Вивели його з КПП: «Іди, мовляв, Технарь. У спину стріляти не будемо, але зайвий раз не підходь — мало що, сплутаємо». І заржали.